News - Засудженого чоловіка звільнять без розкриття місця поховання жертви

За розвитком подій, що викликає як біль, так і суперечки, Тімоті Брент Олсен, чоловік, визнаний винним у ненавмисному вбивстві при зникненні 15-річної Кейплін Девіс у 1995 році, готується до звільнення з Державної в'язниці Юти. Дата його звільнення – 10 лютого, після того як він провів 15 років під вартою. Його справа, огорнута таємницями й трагедією, почалася 2 травня 1995 року, коли Кейплін Девіс зникла зі старшої школи Испаніш Форк, залишивши всі свої речі в шкільному шафці. Є підстави вважати, що вона покинула територію школи разом з Олсеном та невстановленою особою. У 2011 році Олсен зізнався у причетності до її смерті, визнавши себе винним у ненавмисному вбивстві в обмін на покарання від 1 до 15 років. Варта уваги, що його угода про визнання провини не зобов'язувала його розкрити місце знаходження тіла Девіс, що стало точкою болю для її родини, яка залишається без закриття. Незважаючи на те, що Олсен запевняв, що інша особа вдарила Кейплін каменем, він постійно відмовлявся назвати ім'я спільника. Його мовчання відображають ще чотири особи: Девід Рукер Лейфсон, Скотт Брансін, Гаррі Блекмор і Крістофер Ніл Джепсон, усі з яких були засуджені за надання неправдивих свідчень під час розслідування. Вони відбули менші покарання після того, як були викриті у створенні неправдивих алібі та приховуванні правди. У 2006 році Олсену було додатково призначено покарання за неправдиві свідчення у вигляді 12 років у федеральній в'язниці. У 2016 році його перевели з федеральної в'язниці до Державної в'язниці Юти, де він перебував до цього часу. Відповідно до законодавчої бази Юти, розголошення місцезнаходження останків жертви вбивства може вплинути на розгляд умовно-дострокового звільнення, але стійка непіддатливість Олсена до розголошення привела до виконання повного терміну. Справа залишається нерозкритою, як поліція, так і родина Девісів спрагло чекають на відповіді. Її батьки висловили готовність підтримати звільнення Олсена, якщо він зможе привести їх до останків їхньої доньки, але ніякої співпраці не було. Департамент виправних установ Юти не прокоментував звільнення. Коли Олсен виходить на свободу, історія Кейплін залишає поболюючу рану в суспільстві, підкреслюючи вічні виклики у прагненні домогтися справедливості для жертв злочинів.