

На початку 1990-х років команда "Детройт Ред Вінгс" була відомою своєю атакуючою майстерністю, але часто зазнавала невдачі в найважливіші моменти. Вирішальний зсув у їх удачі стався з приходом досвідченого переможця Кубка Стенлі Майка Вернона з "Калгарі Флеймз". Цей стратегічний крок був не просто обміном, а вирішальним кроком, спрямованим на досягнення кінцевої мети — здобуття Кубка Стенлі та переписування спадщини Детройта. Трансформація Детройта До приходу Вернона "Ред Вінгс" мали у своєму складі зірок, таких як Стів Айзерман, але їх переслідували невдачі щодо здобуття чемпіонату. Вернон наповнив команду стійкістю і впевненістю перевіреного чемпіона, змінивши їхній спосіб мислення і підготувавши склад до подолання попередніх бар'єрів. Розмірковуючи над цим значним кроком, Вернон зазначив: "Граючи за 'Ред Вінгс', я продовжив свою кар'єру, відновивши свою віру в свої можливості понад десятиліття після своїх тріумфів з 'Калгарі'. Це була моя можливість довести, що я можу ще бути провідним гравцем у лізі." Ця трансформація досягла кульмінації у плей-оф Кубка Стенлі 1997 року, де Вернон став непереборною силою на воротах. Його видатна гра під час фіналів Кубка Стенлі проти "Філадельфія Флаєрз" стала легендарною. Видатні захисні навички Вернона допомогли здобути перший Кубок Стенлі для Детройта за 42 роки, завершивши сезон з вражаючим середнім показником пропущених шайб (GAA) у розмірі 1.76. Його рішучість і винятковий внесок здобули йому престижний трофей Кона Смайта, закріпивши його місце в історії 'Ред Вінгс'.