News - Група ОБСЄ з Мінського процесу була розпущена; документи все ще обговорюються.

1 грудня ОБСЄ завершила процес Мінської групи та розпустила пов’язані з ним структури, а 2 грудня уряд Вірменії опублікував понад десять документів, що стосуються конфлікту в Нагірному Карабасі. Деякі з них стали предметом обговорення серед політичних сил та аналітиків. «Знати мудрість і поради, розуміти слова генія, сприймати вислови мудрості, навчитися справедливості та схилятися до закону» — біблійна цитата з Притч. Прем’єр-міністр Нікол Пашинян використовує це, щоб пояснити, що потрібно для розуміння переговорного документа, запропонованого ОБСЄ у 2019 році. Цей документ разом із дванадцятьма іншими матеріалами був оприлюднений 2 грудня на офіційному сайті уряду під заголовком «Документи переговорного процесу щодо вирішення конфлікту в Нагірному Карабасі». Прем’єр пообіцяв оприлюднити більше документів до кінця року, а пропозицію висунуто Левоном Тер-Петросяном за рік до цього, коли прем’єр запросив трьох президентів на дебати. Після публікації питання щодо дебатів відпало з порядку денного; дебатів немає — каже прем’єр. Головна причина дебатів, а потім і публікації документів — питання: «Хто здав Карабах?» Опозиція звинувачує владу в цьому та, як пропущену можливість для врегулювання, постійно згадує пропозиції Мінської групи 2019 року, які Пашинян не перетворив на тему обговорення. Влада також звинувачує колишніх керівників, і як доказ 2 грудня вони публікують лист третього президента Вірменії Сержа Саргсяна президенту РФ Володимиру Путіну, написаний 5 серпня 2016 року після чотириденних боїв. У цьому листі Саргсян посилається на зміст переговорного документа 2016 року, який, за словами влади, є повторенням документа 2019 року. Документ 2019 року та лист Саргсяна були найбільш обговорюваними серед матеріалів, оприлюднених владою. «Що запропонували співголови Мінської групи 2019 року? Подробиці пакета переговорів щодо Нагірного Карабаху» — такою була заголовок основного випуску програми «Новини» Першого каналу громадського телебачення 2 грудня, коли були оприлюднені документи переговорного процесу. Відео про ці документи, однак, вийшло на 14-й хвилині, після репортажів про етику коаліційного уряду, оголошення про відремонтований дитячий садок та фрагмента про засідання парламенту. Відео обговорює документи, цитуючи супровідний аналіз уряду. Головне послання: «Протягом десятиліть Арменія живе міфами про конфлікт Нагірного Карабаху, які, без сумніву, були сформовані політичною елітою, що прийшла до влади через Карабахський рух. Вони формували ці міфи, щоб виправдати прихід до влади та перебування при ній, і розвинули їх настільки, що в Арменії це стало способом мислення; поза тим погляд — політична заборона, зрада». У той же день на Публічному ТБ під час ток-шоу Петра Казаряна гостем була Георг Сароян, очільник діоцезії Карабахської Армянської Апостольської церкви. Заступник спікера Національної Асамблеї, Рубінян, був гостем на «Публіку» 3 грудня; того дня Пашинян уже виступав із документами із трибуни парламенту. Рубінян цитує кілька витягів із листа Сержа Саргсяна Путіну щодо документа 2016 року. Він зазначає, що документ 2019 року на 99 відсотків повторює його, і занепокоєння, підняті в листі, також були присутні в документі 2019 року. Що було в тому документі: у межах кордонів Карабаху мали бути миротворці, вірменські сили виведуться з п’яти районів, а перспектива референдуму залишалася невизначеною. Всеукраїнський референдум, який виражає волю всього населення Карабаху; за словами Рубіняна, «це не означає, що референдум повинен відбуватися лише у Карабаху, бо в Азербайджані цей референдум має відбутися на всій території». Чому уряд Пашиняна, який користувався високою легітимністю, не вів переговори щодо того документу? За словами Рубіняна, після казанського документу вірменські владні структури не сказали «так» чи «ні» жодному документу; вони сказали: ідіть говоріть із Азербайджаном. «У нас немає інформації, з якої можна було б зробити висновок, що Азербайджан погодився у 2019 році», — каже заступник спікера. «Хайлюр» П’ятого каналу починається з новин про публікацію документів. Коментатор подає новину так, ніби документи щойно підписані. Потім він одразу з’єднується з гостем у другій студії, Беньяміном Матевосяном. За його думкою, те, що сформувалося в документі 2019 року, існував ще під час мадридських принципів у роки правління другого президента Роберта Кочаряна — необмежене право на самовизначення. Він каже: іншими словами, Арцахські вірмени могли б навіть приєднатися до Республіки Вірменія під час референдуму. «Нікол Пашинян позбавив Арцахських вірмен можливості приєднатися до Вірменії», — підсумовує аналітик. Новинний канал також випускає окреме відео про оприлюднені документи, де говорить Баграт Нікоян, голова офісу другого президента Роберта Кочаряна: «Гора породила мишу, і миша померла», — так він висловлює думку про публікацію документів. За словами політолога Тиграна Григоряна, документ 2019 року був прийнятним як порівняно з документом 9 листопада, так і з документами, прийнятими у 1990-х, адже фактично питання статусу було відкладено; створено новий статус-кво, який був визнаний міжнародною спільнотою й мав певні правові підстави. У студії CivilNet він зауважує, що влада відмовилася вести суттєві переговори щодо документа. «Якби навіть документ 2019 року був прийнятий, він не став би реальністю», — каже політолог Борис Навазарян на студії Factor.am. За його словами, Азербайджан або не прийняв би його, або згодом знайшов би спосіб зірвати угоду. Зараз політичні сили обговорюють це, за словами Навазаряна, як марну вправу через майбутні парламентські вибори. «Переговорні документи цікавлять небагатьох, бо їхній час минув, і жоден із існуючих документів не був реалістичним для реалізації».